АНАСТАСІЯ «ТРОЯ» МАР'ЯНЧУК

Хай тато приїде, хай тато прийде, хай тато із сховища мене забере....

якось бісять ці всі люди

якось бісить ця обов'язковість соціалізації

Хочу працювати в якійсь затишній чайній, саме чайній, не кав'ярні

Я така вдячна поколінням жінок (і чоловіків, які підтримували цих жінок), які боролись за свої права протягом століть. Завдяки ним у нас є привілеї життя, про які ми можемо і не задумуватись. Так, це ще не все, і так, є куди йти, але наскільки частіше все-таки жінки стали сприйматися окремими людьми, наші інтереси стали цінуватись (хоч і не повністю, так). Ми маємо право голосу, можемо працювати та отримувати заробітну плату, і бути більш незалежними, ніж 100 чи 200 років тому.

Тоді суспільство повставало проти ідеї рівності, їм здавалось це дикістю - навіщо це жінці? Зараз є така сама проблема, але початок вже покладено.

Мене дивувала фраза в пт від колег "з наступаючим!" (по-перше, з "прийдешнім", а по друге, з відколи 8 березня стало таким святом святом?). 8 березня це свято не ніжності і "жіночого щастя", це день міжнародної боротьби за права жінок. Це день сили, день протистояння.

Це день боротьби з сексизмом, боротьби з використанням жіночої праці та експлуатацією жінок, боротьби з дискримінацією, боротьби за рівність і за наявність репродуктивних прав.

Це не свято, на якому їдять тортик і п'ють вино, бажаючи колегам вийти заміж.

Хочеться вірити, що з часом нам не буде так страшно ходити темними ночами по вулицях, і що жоден начальник не буде відкривати свого брудного рота в сторону жінок зі своїми мерзенними і гнилими жартами.

Окрема тема це жіноча медицина - деякі речі, які робились лікарями навіть 5 років тому, жахають мене. Я вже мовчу про статистики про недіагностовані інфаркти міокарду серед жінок і про ненадання адекватного знеболення в постопераційний період.

Є надія, що ми це виправимо. Кожен у своїй сфері - не бійтесь, боріться. Від цього залежить наше майбутнє.

(натхнення дали день 8 березня та фільм "Прийдешній світ").

Знову повертаюся до математики....мє, не розумію нічого...

Мені вже нічого не допоможе...

Здається в шановної я, щось той і виходить, просто неймовірно і нечувано. Але не так, як я хотіла. Але хоча б так.

І шо робить з цим шановна я? А не знаю, а треба шось, а треба.

Я втомилася. Хочу перестати існувати...

Я заздрю людям, які можуть цікавиться чимось довгий час, або маючи мотивацію триматися за неї довгий час.

Я так не можу. Трошки сумно через це.

Чому в моїх " Your tags" так багато голих людей 🤨....я маю сумніви, що я вибирала такі теґи.....чому? Мені вже справді страшно туди заходити....

В мене чомусь було завантажило 2 однакових пости....ну справжній жах.

Сьогодні була за довгий час на трудовому. Я перестала ще більше розуміти сенс цього уроку. Навіщо і для кого....

Її сьогодні не було. Дивно, але це так класно сидіти самій за партою😔💅🏻

Знову буду відкладати " сьогодні сяду за алгебру" ще до вихідних.