Не хочу в школу 😔 Але потрібно ставати купатися і збиратися...

Хочу працювати в якійсь затишній чайній, саме чайній, не кав'ярні

Прийшла в школу, побачила що мене піздєц як обсипало, а ще в мене волосячком лежить не так як хочеться. Коли цей день закінчиться, і я піду додому ридать? 😔🚬

Я така вдячна поколінням жінок (і чоловіків, які підтримували цих жінок), які боролись за свої права протягом століть. Завдяки ним у нас є привілеї життя, про які ми можемо і не задумуватись. Так, це ще не все, і так, є куди йти, але наскільки частіше все-таки жінки стали сприйматися окремими людьми, наші інтереси стали цінуватись (хоч і не повністю, так). Ми маємо право голосу, можемо працювати та отримувати заробітну плату, і бути більш незалежними, ніж 100 чи 200 років тому.

Тоді суспільство повставало проти ідеї рівності, їм здавалось це дикістю - навіщо це жінці? Зараз є така сама проблема, але початок вже покладено.

Мене дивувала фраза в пт від колег "з наступаючим!" (по-перше, з "прийдешнім", а по друге, з відколи 8 березня стало таким святом святом?). 8 березня це свято не ніжності і "жіночого щастя", це день міжнародної боротьби за права жінок. Це день сили, день протистояння.

Це день боротьби з сексизмом, боротьби з використанням жіночої праці та експлуатацією жінок, боротьби з дискримінацією, боротьби за рівність і за наявність репродуктивних прав.

Це не свято, на якому їдять тортик і п'ють вино, бажаючи колегам вийти заміж.

Хочеться вірити, що з часом нам не буде так страшно ходити темними ночами по вулицях, і що жоден начальник не буде відкривати свого брудного рота в сторону жінок зі своїми мерзенними і гнилими жартами.

Окрема тема це жіноча медицина - деякі речі, які робились лікарями навіть 5 років тому, жахають мене. Я вже мовчу про статистики про недіагностовані інфаркти міокарду серед жінок і про ненадання адекватного знеболення в постопераційний період.

Є надія, що ми це виправимо. Кожен у своїй сфері - не бійтесь, боріться. Від цього залежить наше майбутнє.

(натхнення дали день 8 березня та фільм "Прийдешній світ").

Думаю піти на флориста. Бо здається це найбільш нормальна професія для мене?

Не пов'язане із медициною, але потрібні знання в напрямку який мені подобається.

Але...флористика це просто курси, після школи мені краще проходити ці курси і працювати? Чи краще піти на іншу професію, але флористику залишити як запасний варіант, якщо навчання не буде цікавити?

Тяжко..

Заїбала русня.

Написала 2 дамам в месенджер бо побачила рослинку яку хотіла, але вони не відповідають...

Вчора пропонували відати нам крисок, але тато сказав ні 😔💔

От би усі чаї з прикольними ароматами були такі ж і на смак😔

Я просто неймовірний лох...закохатися в людину, якій подобаються стримані люди, коли ти буквально чипляєшся до людей яких кохаєш, як двох сторонній скотч...це ще треба вміти бути таким лохом...мда, треба вести якийсь записничок, як я сама себе перемагаю в своєму неймовірному лошарстві.

Нас зі всього класу (30 людей) в класі 2 😋

— Тиловик і приєднуюсь до місії «Мотанки Азову». Мотанки — це ударні БПЛА на оптоволокні. Їх неможливо заглушити, вони не сходять із курсу й точно влучають у ціль — навіть там, де зв’язок недоступний. Кожен із них — прицільний удар. А таких буде 750.

750 ударів — це знищені бліндажі, гармати, техніка, відбиті штурми і ліквідована жива ворожа сила. Це точна робота в тилу ворога. Там, де звичайні дрони падають — Мотанки влучають. Вони завдадуть збитків на мільйони — тихо, холоднокровно і за значно менші гроші.

Об’єднуємось, щоб бити точно і безжально.

https://send.monobank.ua/jar/3hrXaQ4WFx