Жах.

Сьогодні заберу, вже просто мрію, як топаю з цими бейбіками додому🪴

Хочу понеділок, щоб вже забрати свої новенькі Епіпремнуми 😔😔💅🏻

Я зробила собі зубом рану в роті, і через те що я постійно чіпаю її цим ж зубом, вона не заживає 😔

Сьогодні завантажила була новий щоденник...бо без щоденнику моя мотивація до навчання просто зникає.

І сьогодні його заповнила, та поставила ціль на цей тиждень.

Але зараз я вчу італійську по приколу, замість реалізації цієї цілі тижня😘🫰

АНАСТАСІЯ «ТРОЯ» МАР'ЯНЧУК

Рік тому, 18 березня 2024 року, на Донеччині біля Часового Яру, під час евакуації поранених під щільним обстрілом, загинула Анастасія Мар'янчук.

Анастасія «Троя» Мар'янчук – сержантка, стрільчиня, старша бойова медикиня батальйону 67 ОМБр ДУК, кавалер ордена «За мужність» третього ступеня.

Вона була студенткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де вивчала японську мову і літературу у Навчально-науковому інституті філології.

3 12 років була вихованцем національно-патріотичного табору «Азовець», де вперше засвоїла основи парамедицини. У 16 років долучилась до руху «Права молодь», де брала активну участь в акціях проти незаконних забудов Києва та збереження парків.

3 початком повномасштабного вторгнення взяла академічну відпустку і встала на захист України у складі 13-ї резервної сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом переформований у 67-му окрему механізовану бригаду у складі Збройних сил України, де стала першим медиком

Загинула в населеному пункті Часів Яр від отриманих поранень під час артилерійського обстрілу евакуюючи поранених.

Похована на Лісовому кладовищі в Києві.

В мене не виходить ніц намалювати, постійно шось не подобається, шо це таке.

В ще на вулиці холодно, а в мене лише світер

Сьогодні дивилася інтерв'ю Емми Антонюк з Данило Мокриком.

По-перше, рада, що дізналася про такого журналіста, як пан Мокрик. По-друге, з його робіт, що були згадані у інтерв'ю я осилила за вечір одну.

Неймовірно болісну.

" Діти, які вже ніколи"

Я, блять, не можу. Владу було 12 коли росіяни вбили його. 12. На рік молодший за мене на той час. Каті 10, як моя молодша сестра лише рік тому. Міші 15 – дев'ятий клас.

І їх ще сотні.

чому коли знаходиш когось, хто тобі подобається, то завжди з тою людиною щось не те?

чи то «какая разніца» (після такого ясне діло, що там лише відчуття огиди), чи просто вайби різні, чи відстань у дохуліон кілометрів, чи ти їй не підходиш.

Хочу працювати в якійсь затишній чайній, саме чайній, не кав'ярні

Сьогодні принесла їй невеличкий букет з нарцисів. Вона його не забрала. Вона не сказала прямо типу, що він їй не подобається, чи він їй просто не потрібний від мене, тому коли її забирали вона просто сказала що залишить його в класі бо поки вона доїде додому вони зів'януть. Тому я роздала його своїм бро. Можливо не правильно роздавати подарований букет, але своїм вчинком мені здається вона достатньо сказала що він їй не потрібен. А так хоча б з нього гербарій зроблять чи просто постоїть в когось у вазочці. Можливо правильно, а можливо ні. Хочеться просто зникнути з її життя, або щоб вона з мого зникла. Я ще не знаю 😔

Здається я її заїбала своєю увагою....

шось якось хочеться вмерти більше ніж зазвичай. шкода правда.