В мене знов збився режим сну..

Я сьогодні такі смачні галушки пробувала....я буду мріяти про них, до кінця свого жалюгідного життя...

То це щось виходить, що всі ми трохи... щур

Нещодавно з сестрою ходили в секонд, і я була найшла круті коричневі туфельки. Але не купила їх.

На наступний день, ми з моєю подругою заходимо, і вона говорить, що да вони круті, бери їх, вони тобі треба. Але упс. Мені не найшли другу туфельку на складі 🐀.

чому коли знаходиш когось, хто тобі подобається, то завжди з тою людиною щось не те?

чи то «какая разніца» (після такого ясне діло, що там лише відчуття огиди), чи просто вайби різні, чи відстань у дохуліон кілометрів, чи ти їй не підходиш.

Цей освітній волонтерський проєкт пройшов круто, волонтерки які викладали про волонтерство, дуже круто про нього розповідали 💅🏽

Це прям лютий слей.

Але здається 9 годин це занадто після цієї надмірної інформації я трошки стала трішки розумною амебою....мозок плавиться...бє

давайте вже до тої частини, коли москальні не буде існувати і більше нічого не треба.

я готова бути одною до кінця життя (club 27 hellooooo), але нехай москальня здохне

Фу, ненавиджу писати твори 😔 фу, фу, іу.

Сьогодні принесла їй невеличкий букет з нарцисів. Вона його не забрала. Вона не сказала прямо типу, що він їй не подобається, чи він їй просто не потрібний від мене, тому коли її забирали вона просто сказала що залишить його в класі бо поки вона доїде додому вони зів'януть. Тому я роздала його своїм бро. Можливо не правильно роздавати подарований букет, але своїм вчинком мені здається вона достатньо сказала що він їй не потрібен. А так хоча б з нього гербарій зроблять чи просто постоїть в когось у вазочці. Можливо правильно, а можливо ні. Хочеться просто зникнути з її життя, або щоб вона з мого зникла. Я ще не знаю 😔

Здається я її заїбала своєю увагою....

Сьогодні дивилася інтерв'ю Емми Антонюк з Данило Мокриком.

По-перше, рада, що дізналася про такого журналіста, як пан Мокрик. По-друге, з його робіт, що були згадані у інтерв'ю я осилила за вечір одну.

Неймовірно болісну.

" Діти, які вже ніколи"

Я, блять, не можу. Владу було 12 коли росіяни вбили його. 12. На рік молодший за мене на той час. Каті 10, як моя молодша сестра лише рік тому. Міші 15 – дев'ятий клас.

І їх ще сотні.

Тато купив 3 машину 🙂 Причому гіршої машини за станом в нас ще не було...це просто якась ржава коробка....

Я не знаю...він має хоч якісь краплі розуму? Хоча ні, я знаю...

Він щей бухає з рандомним тіпом в нас в будинку 🙂Шановний в тебе 2 дитини дома, жіночої статі, який нахуй рандомний тіп в нас дома вночі так щей бухий? Тобі взагалі вже в голову напекло?